Кулішенко Л. А., Яременко Л. М. Асоціативне поле концепту «щастя» (на основі українських фразеологічних одиниць)

  • У статті досліджується поняття «щастя» в українській фразеології. Щастя є найбільш універсальною категорією в ієрархії цінностей, одним із головних ціннісних пріоритетів людського життя. Поняття «щастя» є багатоаспектним. Воно детерміноване як природними, так і суспільними факторами, як біологічним, так і соціальним, як родовим, так і суто індивідуальним. Щастя суб’єктивне, індивідуальне за формою переживання, але об’єктивне за змістом. Слово «щастя» має той самий корінь, що слово «частина». «Щастя» («счастя») – це добра доля (частка), що випала людині.
    За основу взято пареміїї української мови, бо вони якнайкраще відтворюють менталітет, світогляд і сутність українського народу. У паремійних текстах уявлення про «щастя» персоніфіковані і закріплені у вигляді універсальної моделі «щастя–людина».
    З’ясовано, що у народній свідомості концепт «щастя» часто розкривається за допомогою лексичної парадигми «щастя-нещастя». Фактори «щастя» як позитивна сторона життєдіяльності людини завжди мають і свою протилежність – фактори перепони: у здоров’я – хвороби, у молодості – старість, у добробуту – злидні, у свободи – залежність тощо. У фразеологічних одиницях слово «доля» ніби підсилює значення іменника «щастя», виступає своєрідним синонімом до нього, однак різниця між цими поняттями є, а тому «щастя» – лише позитивний аспект «долі».
    У народній свідомості концепт «щастя» є багатокомпонентним і багатоаспектним поняттям, яке складається з таких елементів: фізичного, морального, матеріального та духовного, ірраціонального та раціонального. У результаті дослідження виявлено асоціативне поле концепту «щастя», яке складають такі поняття: удача (везіння), здоров’я, праця, розум, гроші (але не багатство), совість, надія, злагода.
  • асоціативне поле, паремії, щастя, народна свідомість
  • 1. Соловець Л. О. Вираження етнічної специфіки української культури у фразеологізмах / Л. О. Соловець // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2011. – № 6. – С. 52–62.
    2. Кулішенко Л. А. Вивчення фразеології як джерело національного виховання студентів економічних вишів / Л. А. Кулішенко // Світогляд – філософія – релігія. – 2014. – Вип. 5. – С. 162-171.
    3. Бабій Л. Що таке щастя? / Л. Бабій // Психолог. – 2009. – № 11–12. – С. 46–48.
    4. Етика: навч. посібн. / за ред. В. О. Лозового. – К. : Юрінком Інтер, 2002. – 224 с.
    5. Сморж Л. О. Філософія: Навч. посібн. / Л. О. Сморж. – К.: Кондор, 2004. – 416 с.
    6. Словник української мови: в 11 т. – Том 11 / за ред. І. К. Білодіда. – К. : Наукова думка, 1980. – 699 с.
    7. Коцюба З.Г. Концептуалізація щастя в побутовій свідомості слов’ян, германців і романців (на матеріалі паремій) // Вісник Запорізького національного університету. Філологічні науки. – № 1. – Запоріжжя: ЗНУ, 2012. – С. 264–268.
    8. Чабаненко В. А. Теоретичні засади дослідження експресивних засобів української мови / В.А. Чабаненко // Мовознавство. – 1984. – № 2. – С. 11–18.
    9. Білоноженко В. М. Щастя-доля [Електронний ресурс] / В.М. Білоноженко. – Режим доступу : http://kulturamovy.univ.kiev.ua/KM/pdfs/Magazine12-12.pdf. – Дата доступу: 25.07.2018.
    10. Прислів’я та приказки про щастя [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://vidpoviday.com/prislivya-ta-prikazki-pro-shhastya. – Дата доступу: 20.07.2018
  • Завантажити повну версію